26.06.2009 19:42 Елена Полякова

Що можна зробити за три роки? Отримати ступінь бакалавра в університеті, відгуляти декретну відпустку, цілих три рази відслужити в армії... Група O.Torvald за цей час встигла перетворитися з молодої багатообіцяючої полтавської команди на доволі успішний київський гурт, який регулярно світиться на радіо і телебаченні. За плечима O.Torvald ― ціла серія концертів в компанії відомих груп, виступів на фестивалях та випуск дебютного альбому. Тільки рік тому вони представили свою першу платівку, після чого про них заговорили вже по-справжньому. За цей короткий час група досягла набагато більшого, ніж іншим вдається за декілька років, а декому не вдається взагалі. Про подальші плани O.Torvald, зйомки у рекламі McDonald's і комерцію в музиці розповідає
вокаліст гурту Євген Галич.

- Відомо, що вже ведеться робота над новим альбомом. Що ви можете розповісти про нього?

- Зараз пишеться багато різних пісень і не всі вони увійдуть до альбому. Дуже багато уваги приділяємо, по-перше, текстам, а по-друге, звісно, музичній складовій. Будемо намагатися, щоб цей альбом вийшов кращим, ніж попередній. Він буде відрізнятися від першого, тому що буде більш дорослий, більш витриманий і більш дорогий. Справді, багато грошей витрачається на його запис і багато ще належить витратити.

- Вже вирішили, на які пісні з нового альбому будете знімати кліпи?

- Ми вже зробили відео на нову пісню «Не грузи». Наступний кліп будемо знімати наприкінці травня, але вийде він тільки восени, тому що влітку ми будемо працювати над його монтажем та вирішувати інші справи.

- Зараз, окрім випуску нового диску, які завдання група ставить перед собою?

- Це як в танку, знаєш, головне не обісратися, коли сідаєш. Задача така, що треба якось продуктивно провести літо. Для багатьох музикантів це мертвий період, майже немає виступів ― в клуби люди не ходять, бо дуже спекотно, нафіга йти в клуб? Але є фестивалі, тому ми зараз намагаємося налагодити контакти з організаторами фестивалів. А також провести трішечки часу, навіть не трішечки, а 90 відсотків часу, в студії, щоб все записати, все зробити правильно, щоб восени альбом все ж таки вийшов. Тому зараз самоціль ― це вийти на потужний наступний рівень.

- Вже відомо, як альбом буде називатися?

- Ми ще навіть не думали про це, тому що просто не було часу. Зараз дуже багато відбувається усілякого різного в групі, я маю на увазі і запис пісень, і якісь там відпочинки, ще й особисте життя...

- Може, ви думали про те, з ким з музикантів вам хотілося б зробити якийсь спільний проект?

- Ми останнім часом дуже багато спілкувались з Кузьмою, і він сказав: «Приходь до мене, пограємо разом, може, щось з цього і вийде». Якщо вийде, то всі дізнаються. А взагалі я б хотів записати пісню з якимись нероковими музикантами, може, з  електронщиками. Наприклад, з Tomato Jaws ― дуже кльова команда, ми з ними товаришуємо. Може, з Gorchitza щось записав би. Ще з реперами хотілося б. Спілкуємося якраз з «Новим Союзом» ― це група Дізеля ― щоб зробити з ними щось.

- Свого часу ви освідчувалися в коханні Ані Лорак. А Світлана Лобода, яка представляла Україну на Євробаченні-2009, не зачепила ваше серце?

- Що стосується Євробачення, то я навіть не дивився його в цьому році, тільки на Ютубі декілька виступів глянув. Ну що я можу сказати. Для мне Євробачення вже втрачає всілякий зміст. Це дуже консервативний конкурс, до якого всі давно звикли. До нього всі готуються так, що намагаються вистрибнути з трусів, придумують якісь такі фішки, але я не бачу в цьому ніякого сенсу. Стосовно Світлани Лободи, я знаю, що вона дуже працездатна і  працьовита, вона дуже хотіла потрапити на цей конкурс. Я думаю, що в неї не вийшло перемогти не тому, що вона погано чи недостатньо добре підготувалася, просто є якісь фактори, на які ми не можемо впливати. Чувак, який виграв, реально красивий, в нього гарна пісня, він дуже харизматичний, на нього приємно дивитися і він не вистрибував з трусів, що прикольно. А Лобода і Приходько, як і багато інших, як і Ані Лорак минулого року, вони як раз вистрибували. Я не можу сказати, що вони мене розчарували, але я просто побачив, що все це дуже штучно. Виходить так, що цілий рік ніхто нічого не робить, ходять, трусять своїми частинами тіла. Потім виявляється, що треба виступати на Євробаченні ― виходить, треба робити шоу! Всі в паніці! А до того їм все пофіг ― на корпоративах заробляють собі якусь десятку чи двадцятку доларів і то добре. Чому шоу готується тільки для Євробачення, а не для тих глядачів, для яких ти виступаєш? Не потрібно ніяких приводів для того, щоб ти виступав як найкращий.

- Як ви вважаєте, наскільки важливо для рок-музиканта створювати навколо себе ореол сексуальності?

- Для мене взагалі вся рок-музика є сексуальною. Я не пам'ятаю жодного рок-артиста, який не був би або секс-символом, або просто сексуальним. Справа в тому, що рок-музика спонукає бути сексуальним. Взагалі кожний артист має бути об'єктом сексуальних бажань для певної кількості людей. Але я знаю, чого точно не треба робити в рок-музиці. Скажімо, є такий собі дівочий гурт «Розы». Всі знають хто такі «Розы», знають, що одна з «Роз» спить з тим, другій купили машину, третя там ще щось робить, але що робить гурт «Розы» в музичному плані ― ніхто не знає. І ось дуже багато музикантів в нашій країні, навіть майже всі музиканти, створюють навколо себе тільки чутки. Чутки є, але музики ніхто не слухає. Радує те, що все ж таки є певні групи, ось наприклад, «Бумбокс», з назвою яких не пов'язаний жодний скандал. Ніхто не говорить про те, з ким спить Хливнюк і яку тачку купив собі Муха, всі слухають гурт «Бумбокс» як музичний продукт. І це круто, тому що вони не створюють навколо себе штучності. Потрібно просто грати і не заморочуватися на усіляких зайвих фішках, які тільки заважають музиці. На першій стадії, звичайно, будь-яка група повинна із трусів вистрибувати, намагатися пропихатися на телебачення і щось таке інше. Ми зараз так і робимо. Ми і туди, і сюди, якось крутимось, все робимо для того, щоб нами зацікавились. А потім, коли вже знають ім'я, потрібно просто грати. Для музиканта справжній сенс його справи в тому, щоб просто грати для тих, хто любить його музику.

- Певне, прихильницям було б цікаво дізнатися, які дівчата вам подобаються?

- Не тупі (сміється ― прим. авт.). Тобто що я маю на увазі. Багато дівчат думають, що в них є сіськи-піськи і вони за допомогою цих принад можуть заробляти. Я не кажу про те, щоб віддаватися за гроші, як проститутки, я маю на увазі ― зачепила якогось мажорного чувака і він їй все купує, що їй там треба. Чи в неї можуть бути заможні батьки, не має значення. Отакі дівчата мені взагалі не подобаються. Я вважаю, що дівчина має бути особистістю, яка має мету в житті. Якщо казати про зовнішність, то в мене немає якогось ідеалу краси. Дівчина просто має бути справжньою, нештучною. На жаль, більшість дівчат, з якими мені останнім часом доводилося спілкувався, думають якимись стандартними речами, а кожні вихідні обов'язково тусуються в клубах. Ось такі дівчата мені не подобаються. А подобаються такі, які з ранку до самої ночі займаються якимось важливим, корисним ділом.

- Ви не раз називали себе клоуном групи O.Torvald. Що ви робитимете, якщо почуття гумору вам зрадить?

- Не думаю, що воно мені зрадить. Але все одно для мене бути клоуном ― це не тільки жартувати. Це взагалі те візуальне шоу, яке я створюю навколо нашої групи: на сцені чи поза нею. Просто є фронтмени, а є люди, які намагаються бути фронтменами. Мені пощастило, що я народився такою людиною, яка може всіх зібрати навколо себе, організувати щось і потім вже результат доносити до людей. І за моєю спиною грають люди, в яких я впевнений, а я створюю сам факт спілкування з публікою ― це моя задача. У кожного в нашій групі є своя задача: хтось барабанщик, хтось круто грає на гітарі, а я співаю і спілкуюся з публікою. Ось це я і мав на увазі, коли називав себе клоуном.

- Багато хто звинувачує вас у тотальному переході в комерцію. Що ви про це думаєте?

- А ми і не були некомерційною групою. Дивлячись що називати комерцією. Наприклад, Мік Джаггер рекламує Bentley (насправді Мік рекламує іншу автомобільну марку ― Mercedes-Benz ― прим. авт.). Це ж комерція. Але його ніхто не звинувачує в комерції, бо то Rolling Stones. Нас звинувачують у комерції ті люди, які були з нами на одному рівні, грали з нами на одній сцені. Потім ми почали рухатися вище, а вони залишилися на тому самому місці. Дуже багато гуртів взагалі не рухаються. Вони щось там собі грають, якісь клубні концерти дають і на тому все. Вони звинувачують нас в комерції, тому що просто заздрять. А ми в своїй музиці не змінилися, якщо тільки в дорослому плані. Мені 25 років, мені вже не цікаво писати про те, про що пишуть некомерційні гурти. Ну там, сіськи-піськи, ми з тобою весна на-на-на чи ще щось, про що вони там співають. Я таке писав-переписав досхочу, тепер не цікаво. А стосовно того, що ми світимося на каналах, то я кожному з тих гуртів бажаю побути в нашій шкурі, попрацювати стільки, скільки ми, і, може, тоді вони щось зрозуміють. Коли вони спробують кудись сунутися, а їх декілька десятків разів пошлють, вони зрозуміють, що стати комерційною групою ― це не так вже й просто. Нас ніхто не продюсує, ніхто не вкладає в нас гроші. Ми заробили на концерті ― відклали, вкинули в запис, в кліп. Немає такого, що хтось нас в попу піхає і дає нам за це гроші і знімає кліпи. Ми залишилися тими, хто ми є, просто трішечки більше працюємо, і нас по телевізору показують. От і все, що змінилося.

- Що таке «неформат» у вашому розумінні?

- Мені здається, що неформат ― це мистецтво, яке не звикли бачити і чути. Це те, що не вкладається в рамки мейнстріму, стадності людської. Якщо, наприклад, всі слухають ATB, а хтось почне слухати трохи важчу електронну музику, ніхто не зрозуміє, скажуть ― неформат. Якщо на радіо принести мейнстримову музику і деякі треки O.Torvald, вони теж скажуть ― неформат. Коли ми розносили свій перший кліп, він називався «Не залишай», по музичних каналах, нам також казали ― неформат, тому що там був такий жорсткий гітарний риф і взагалі це доволі жорстка пісня. У нас люди просто не звикли, немає спеціалізованих ЗМІ, які б привчали їх до того так званого неформату. Було кльове радіо One, але його закрили і вперли на цю частоту «Радіо Алла». Єдине добре, що є канал Enter, хай він живе і надалі. Тому, думаю, неформат ― це все те, до чого люди не звикли. А коли вони будуть звикати, все можна буде назвати форматом.

- У чому, на вашу думку, головна особливість групи O.Torvald, яка відрізняє вас від інших українських команд?

- Мені здається, наша особливість в тому, що ми навіть не група, ми ― родина. Ми всі з Полтави, всі переїхали сюди, починали разом, навіть мешкаємо разом, ми взагалі все робимо разом. Як я казав вище, у кожного з нас є своя задача і кожен її виконує максимально якісно, максимально віддано. Якщо казати про музику, то я навіть не знаю, я не порівнюю музичні характери гуртів, мені дуже важко це робити, тому що для мене моя музика завжди найгірша. Ми всі дуже самокритичні, постійно таке: «Ой, ми тут щось не доробили!». Єдине, що нас відрізняє ― те, що ми досі залишаємося справжніми. Ми сміливо посилали і посилаємо зараз людей з великими гаманцями на великих чорних машинах. Ми можемо послати їх на три літери, тому що нам не потрібна їх підтримка, ми самі всього досягнемо. Як тільки ми з'явилися з першим кліпом на каналах, нам одразу почали телефонувати люди, до яких ми ходили два роки тому і які нас буцали. А тепер вони кажуть: «Є пропозиція, давайте поговоримо». Але ж, чуваки, вибачайте, як можна з вами говорити, якщо ви нас два роки тому пинали? Тому особливість наша у тому, що ми намагаємося бути справжніми і не брехати собі. Жодного разу не збрехали за всю кар'єру. Робимо так, як робимо. У нас є певні люди, з якими ми радимось. Це, звісно, батьки, це той же Кузьма. Я дуже довіряю йому. Ще останнім часом дуже потоваришували с Дізелем. Були на їх ювілейному концерті, переконалися в тому, що це людина-харизма, яка робить із себе шоу. Гурт Green Grey ― то є Дізель. А відрізняємося від інших тим, що ми не такі, як всі.

- Кажуть, великі міста міняють людей. Як вас змінила столиця після переїзду сюди з Полтави?

- Коли в останній раз приїжджали наші друзі з Полтави, вони сказали, що більше не хочуть з нами спілкуватися, тому що ми стали пафосні і зажрані. А все через те, що вранці прокидаєшся з отакими очима, бо дуже пізно ліг, і починаєш вирішувати певні справи, які в тебе заплановані на день. Це і ефіри, і кліпи, хтось поїхав віддавати якісь диски, хтось на студію, хтось ще кудись. А як пацани в Полтаві роблять? Вони поприходили з інститутів чи там звідки, зустрілися на лавочці в парку, купили собі по пляшці пива і сидять фігачать. Вони приїхали до нас і бачать, як ми з самого ранку вирішуємо якісь свої справи. Ми просимо їх почекати, поки доробимо своє, а вони думають, що ми на них не звертаємо уваги. І мені здається, що столиця змінила нас в тому сенсі, що кожен тепер розуміє, що саме йому потрібно. Раніше я дивився найкрутіші музичні канали нашої країни і думав, що так і залишуся по той бік екрану, адже, як мені здавалося, потрапити туди нереально. Коли приїхав, подивився, то зрозумів, що все це тут в одному болоті зварено. І всі погляди змінилися. Стали дорослішими ― це сто відсотків. Я помітив по собі, що коли приїжджаю додому в Полтаву, я там більше двох днів не можу знаходитися. Тому що люди там просто зжирають мій мозок. Наприклад, ми зранку приїхали, і вже ввечері я телефоную Вовчику (Вова Яковлєв, барабанщик гурту – прим. ред.) і кажу: «Давай зустрінемося, бо в мене вже башня з'їжджає, я не можу тут знаходитися». Важливо, щоб люди змогли нас правильно зрозуміти. Ми з ними стали зовсім різні. Я не можу їм розповідати про те, про що вони питають: «А ту бачив?», «А Лободу бачив?». Дуже важко стало пояснювати деякі речі. Для нас ці зміни в кращу сторону, тому що ми робимо свою справу, для багатьох людей ― в гіршу, бо вони думають, що ми стали якимись не такими, що ми приділяємо їм менше уваги. Наприклад, телефонує мені друг один, з яким я дуже давно не спілкувався, і питає: «Чувак, а чого ти мені не дзвониш?». Я кажу: «А я тобі коли-небудь взагалі дзвонив?». І я реально ніколи йому не телефонував. Але тепер ми з'являємося на телеекрані і всі думають, що ми маємо їм телефонувати. Тому для них, певне, ми змінилися в гіршу сторону, стали пафосними і мажорними. Хоча ми досі їздимо на метро і хаваємо «Мівіну» зранку. Я думаю, всередині ми залишилися тими ж «мамєнькіними синочками», якими й були.

- Мабуть, ВКонтакті також багато охочих поспілкуватися з вами?

- Для нас взагалі Контакт ― це дуже прикольна рекламна фішка. Запулюєш туди якусь новину і всі про неї одразу дізнаються. Але, крім того, дуже багато приходить різних дивних повідомлень. Вчора було таке: «Привіт. Як ти?». Ну як я можу людині відповісти як я, якщо вона мене не бачила рік чи коло того? Я пишу: «Все ок». Людина мені на це пише: «Що, зазвіздився?». І я думаю: «Ну блін, ну як так можна?». Буває, таке люди пишуть, що на голову не натягнеш. Ось ми знялися в рекламі McDonald's. Вчора написали малому: «Я бачила, твій брат пробився. Як?» Тобто цікавляться, як же ж це я у рекламу виліз?

- А як, до речі?

- Через ліжко! O.Torvald спить з відомим продюсером (сміється ― прим. авт.). А знялися ми в цій рекламі, тому що, по-перше, нам дали нефігову суму грошей, завдяки чому ми тепер можемо записати наш альбом, і по-друге, ми реально любимо McDonald's. Це не реклама прямо зараз. Нас питали: «Як ви могли продатися такому бренду як McDonald's?». А що з цим брендом не так? Це, до речі, третій за популярністю бренд у всьому світі, це величезна і шалено багата компанія. І якщо ви думаєте, що ми продалися МакДональдзу, то так і є! Але ми це зробили ще до реклами. Я і раніше дуже багато їв і чизбургерів, і картоплі-фрі, і всіляких фішок, а ще ми за це отримали нормальний баблос.

- Абонемент на довічне харчування в McDonald's не отримали?

- Ні, ми хотіли абонемент на рік. Але проблема в тому, що якби ми його отримали, то наступного року могли б змінювати назву гурту на «Чотириста центнерів», бо їжа з McDonald's все ж таки повнить. Якби у нас був такий абонемент, ми б не тільки розтовстіли, а ще й збанкрутили їх!

- Що б ви хотіли сказати наприкінці інтерв'ю?

- Єдине, що по-справжньому важливе ― це ваші батьки і те, що ви маєте бути справжніми. Якщо ви будете брехати самі собі ― ви ніким не станете. І ще одне: коли в нас буде багато грошей, ми з вами не будемо ділитися, а будемо купувати собі великі чорні машини! І так і знайте ― ми дуже пафосні.