опрос

Каким Инэтом вы пользуетесь?
Всего ответов: 5

Статистика


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Главная » 2010 » Февраль » 19 » РОК-СІЧ: Альтернатива - є!
16:06
РОК-СІЧ: Альтернатива - є!
14.05.2006 22:52
Мила Кравчук
 
РОК-СІЧ: Альтернатива - є!

Ідея використати Труханів острів в якості концертного майданчика виникла вже давно - як тільки-но перший український десант висадився на угорському Сігеті і привіз із собою з Будапешту оповіді про грандіозний острівний музичний фестиваль у самому центрі міста. Але бажання бажанням, а до цього року ні в кого не вистачало зухвалості зробити щось подібне в Києві. Аж допоки за справу не взявся Олег Скрипка - фронтмен ВВ, а поза тим відомий борець з попсою та поборник ідеї відродження національної культури.

2006-й - рік ювілейний для ВВ, двадцята річниця з моменту заснування гурту. Подарунком собі з нагоди такої дати рокери й вигадали зробити гучний рок-фестиваль. Не дивідендів заради, а тільки щоби дати поштовх новій хвилі українського року, витягнувши молоді гурти з глибокого андеґраунду та познайомивши їх з широкою публікою. Український "Сігет" отримав наближену до історичних реалій назву "Рок-Січ" і, з огляду на уподобання Олега Юрійовича, своє специфічне забарвлення. Зі сцени на ньому мала лунати тільки непопса і тільки українською мовою, за тими засадами й проводився відбір учасників.

Фестиваль відразу ж привернув увагу занепокоєного мовною проблемою населення, оскільки ідею чільника ВВ сприйняли далеко не всі. "Навіщо нам ще один україномовний фестиваль, якщо достойних виконавців, що співають українською, можна перерахувати на пальцях, натомість російськомовним гуртам ніде себе показати?" - одна із пролунавших тез. Закид дещо безглуздий - в тому сенсі, що кожен має право вибору - і щодо того, робити або не робити власний фестиваль, і щодо того, які правила на ньому встановлювати (до речі, з появою "Рок-Січі" в Києві стало аж два україномовних фестивалі). Що стосується наявності цікавих україномовних колективів, то з проведенням фесту виявилося, що в нас їх чималенько - просто не всі вони з Києва, тож відомі загалом тільки місцевій публіці. Вже за одну спробу відкрити їх широкому загалу і треба було робити такий фестиваль: досить одноманітна столична сцена - зовсім не показник того, що і взагалі по країні не відбувається нічого цікавого. На першу "Рок-Січ" зібралося більше чотирьох десятків гуртів - вистачило на два цілих фестивальних дні - і це при тому, що взяти участь в екшені змогли далеко не всі, хто мав таке бажання (за різних обставин, але про це далі).

Більш серйозним аргументом проти проведення "Рок-Січі" - не загалом, а конкретно на Трухановому - стала заява природозахисних організацій, стурбованих порушенням природного балансу острова з появою на ньому величезного натовпу меломанів. Захищати зони відпочинку від відпочиваючих - це наша давня традиція, яка не така вже й недоречна з огляду на загальний брак культури. Тож будемо вважати, що екологи дійсно турбувалися про природу. Щоб заспокоїти їх, організатори провели ряд заходів по збереженню флори і фауни Труханова острова: поставили деінде огорожу, запустили екологічні патрулі і заохотили збирати сміття можливістю отримати за нього безкоштовні пиво та футболки. Ці заходи задовольнили місцевих "зелених", але не справили враження на їхніх колег з Приамур'я (які теж долучилися до справи), мабуть, краще обізнаних з приводу київських реалій.  Забігаючи наперед, треба сказати, що публіка загалом іспит витримала - показавши, що довіряти їй "рідну природу" таки можна.

Проведення "Рок-Січі" на природі було одною з головних засад фестивалю: масові гулянки на площах міста не мають тієї "фестивальної" атмосфери, якої можна досягти "за межами цивілізації". Та й малуваті в нас майданчики для проведення чогось серйозного. А "Рок-Січ" задумувалась з масштабом: три сцени, два фестивальні дні, кожен з учасників має змогу відіграти повноцінний сет на 30-40 хвилин. Задля досягнення кращої акустики сцени довелося рознести в різні куточки острова, але проблеми встигнути на всі виступи не виникало: організатори придумали такий розклад, при якому початок виступів на різних сценах був зміщений відносно один до одного на 20-30 хвилин. Отож меломани могли змогу потрапити на всі цікаві виступи, не гаталаючи, висолопивши язика, від сцени до сцени.

Організатори "Рок-Січі" намагалися задовольнити всі смаки непопсового люду, тому сцени були розділені по "темам": на традиційно-рокову "Баржу" (дійсно розташовану на пришвартованій до берега баржі), "Вежу" надважкого та готичного року та "Ротонду" всього, що не піддавалося чіткій класифікації (тут переважно тусувалися хіп-хопери, електронники та "позажанрові" альтернативники). Щоправда, розділення це було доволі умовним: іноді на "Ротонді" лунала більш важка та жорстка музика, ніж на "Вежі", а з останньої подеколи спостерігався масовий "ісход" народу, незадоволеного "легкістю" запропонованої йому музики. На пісочку перед "Баржею" здебільшого проводили свій час ті, кому було начхати на "жанровість" і ліньки ходити далі найближчого кіоска з пивом.

Щодо підбору учасників, то про "якість" деяких запрошених можна, звичайно, сперечатись. АлеМоторролла необхідно зважити на те, що фестиваль був безкоштовним як для глядачів, так і для музикантів: на першу "Рок-Січ" зібралися ті, кому було не западло виступити без гонорару. Професіональні музиканти зазвичай вважають за дурне працювати на халяву, але в даному випадку більшість з них забула про головне правило шоу-бізнесу. Без гонорару виступала як молодь, так і знані "зірки" - "Борщ", "Танок на Майдані Конго", ВВ (звичайно) і навіть закордонні гості - україномовний гурт з Манчестеру Caprathiana. Деяким заради того щоб виступити на фестивалі, навіть довелося пожертвувати своїм ім'ям - причому буквально. Річ про хмельницьку "Моторроллу", назва якої дещо збентежила одного зі спонсорів фесту, відомий "мобільний" бренд. Довелося дещо "скоротитися" й виходили на сцену під назвою "М.Р.".  А відсутність на "Рок Січі" деяких відомих імен насправді не є наслідком "антигонорарної політики": в "Океана Ельзи", "Тартака", "Крихітки Цахес", "Бумбокса" та Mad Heads на цей час були заплановані концерти в інших містах, тому виступити на "Січі" вони просто не мали змоги.

Але й за відсутності цих виконавців (не все ж відразу!) "Рок-Січ" можна вже зараз сміливо називати головною подією року: такого збіговиська в одному місці кращих представників "неформатної" української музики не спостерігалося вже давненько, а по організації та чіткому виконанню графіка роботи сцен "Рок-Січ" взагалі виходить на лідерські позиції фестивального руху в Україні.

Якщо спробувати зваяти якийсь рейтинг на кшталт "5 найяскравіших подій фестивалю", то трьома з них, безумовно, стануть виступи "Борща", ТНМК та ВВ. І важко було б очікувати протилежного. Двома іншими подіями можна назвати сети концертних "вовків" з Рівного "От Вінта" та київських альтернативників ТОЛ. Принаймні, їх виступи зібрали публіку ненабагато меншу за ту, що спостерігалася в заключний день на ВВ. Ну а про якість і говорити зайве - і ті, і ті знають як завести публіку і "тримати" її впродовж всього свого виступу. Нічого зверхоригінального ніхто з вищезгаданих не показав, але ж люблять їх не за оригінальність, а за те, що як раз не вигадують колесо.

ТОЛ на "Вежі", ТНМК на "Ротонді" та "Борщ" на "Баржі" - такими ударними концертами закінчувався пТНМКерший день "Рок-Січі". "Борщ" порадували глядачів хітами зі свого першого альбому і на додаток презентували одну річ зі свого нового диску, який повинен зв'явитися наприкінці весни. "ТНМК" приголомшили публіку якісною добіркою своїх найкращих "стрибалок" і "кричалок" (весь майданчик перед сценою синхронно підстрибував в такт, здіймаючи стовп пилюки), а насамкінець презентували свій "футбольний" хіт "Віва, Україно!", спровокувавши в натовпі "ліс рук" (а подекуди й ніг). Другий день був потихіше стосовно кількості зірок, але одні "ВВ" чого варті - та до них справа ще дійде.

Фестивалі за участю молодих виконавців цікаві насамперед своїми сюрпризами, якими і є ті самі молоді виконавці. Українська молода неформатна сцена доволі різноманітна, але здебільшого тримається наїждженої колії: це, насамперед, хіп-хоп і ню-метал, інді-альтернатива та готік-дет-метал (так би мовити, самісіньке "дно" андеграунду - глибше вже копати нікуди). Виконання українською додає пісням деякого шарму, але оригінальністю це можна називати з великою натяжкою. Тим не менш, якщо не відволікатись на подібні дрібниці, виявиться, що в нас достатньо цілком самостійних та міцних - або тих, хто подає такі надії - молодих колективів, які не дадуть згаснути вогнику життя в андеграунді. З таких можна відзначити дніпродзержинських альт-рокерів "Факультет" з чудовою вокалісткою Валентиною Левченко, представників "соціального репу" "Роллікс" із Херсону, "Бугі Вугі Джем Слем" та "4mat C" (екс-Evil Niggaz) з Києва, івано-франківських металістів "Карна" та киян White. Останніх, правда, навряд чи можна назвати "молодими" - скоріше "новими". White - команда відомого київського продюсера і звукорежиссера Олега "Уайта" Шевченко, в якої на "Рок-Січі" трапився перший концертний виступ. Грають вониВерховна Зрада важкий рок з елементами ню-метал і звучать так, як тільки і може звучати гурт з відомим звукорежисером у складі - тобто перфектно.

Наразі своєрідністю і прагненням до оригінальності - хоча й не завжди впевненим - вирізнялися гурти з двох протилежних флангів: відверто "космополітичного" та "автентичного" напрямків української музики. Перші - це, звичайно ж, вже добрі знані по Україні "Квадраджесіма" зі своїм гітарним драм-н-бейсом, та молоді львів'яни "Верховна Зрада", які виділилися з натовпу цікавими іронічними текстами, зухвалим ставлення до музичних норм і правил та  - використанням вокодера вживу. З боку етнічного табору приємне враження склали "Оркестр Янки Козир" зі своїм яскравим костюмованим шоу та колоритною вокалісткою Янкою та манкуніанці Carpathiana - гітарно-електронний проект з використанням етнічного співу (самі вони називають це "фолк-н-бейс") нашого колишнього співгромадянина Юрія Балюка.

Але найбільше враження - яке, мабуть, потягне на головне відкриття "Рок-Січі" - справив етно-електронний гурт із Чернівців "Стелсі". Говорячи по правді, грають "Стелсі" зовсім не рок, а щиру танцювальну поп-музику - але це "поп" того ґатунку, який затишно почувається в західних чартах і чомусь має статус "неформата" в Україні. "Електроніка з сопілками" з буковинським колоритом "Стелсі" є ідеальним варіантом для етно-дискотеки (бажано просто неба, під зорями) - таку вони й влаштували під завершення фестивалю. Незважаючи на те що треба було швиденько бігти на Стелсі"Баржу", де ось-ось повинні були почати грати ВВ, глядачі витягли-таки "Стелсі" на біс. І хлопцям довелося ще раз відіграти два своїх хіти - бо, мабуть, не готувалися до такого й пісень "на потім" не залишили.

Виступ ВВ почався рівно за чверть десятої. На звуки перших акордів зі всього острову почалися підтягуватись численні юрби глядачів, які очікували на вихід головного рок-гурту України, приємно проводячи час на лавах у парку та в прилеглих ганделиках. Пляж перед сценою відразу ж набув вигляду велетенського мурашника. Виступ ВВ тривав цілу годину, за який час музиканти підгодувати натовп вже підзабутими піснями "сивої давнини" (бо це ж був "ювілейний" концерт) та умовно новими композиціями (останній альбом "ВВ", нагадаємо вийшов аж чотири роки тому). Не обійшлося також без "Весни", "Танців" та "Пачки цигарок". Концерт Скрипки співтовариші знімався всіма наявними фото-, відео- та телевізійними камерами - здається, за результатами проведення "Рок-Січі" буде нам щось на зразок DVD зі всіма фестивальними "пригодами". Після урочистого закриття фесту, переходячи через пішохідний міст на "континент", глядачі продовжували волати пісні ВВ і морально готуватись до продовження свят.

Судячи з напливу публіки на "Рок-Січі", не попсою єдиною живе Україна - як би не намагалися довести протилежне наші телебачення та радіо. Альтернативні музичні жанри мають чимало прихильників - чому є доказом чудова фестивальна атмосфера, що склалася на острові протягом цих двох днів: люди йшли слухати музику, а не просто товкатися в натовпі й шукати собі пригод. "Альтернатива - є" - це те, що хотіли сказати організатори фестивалю. І вдале проведення "Рок-Січі" підтверджує цю тезу. Тішить, що в Україні з'явився фестиваль такого високого рівня, який в майбутньому може скласти конкуренцію кращим європейським фестам - якщо, звичайно, не буде так жорстко дотримуватись мовного цензу. Але поки що така спрямованість доречна і навіть більше того - необхідна: треба ж виховувати на чомусь молоді "кадри". До речі, процес, здається, пішов - це помітно по несподівано широкій "географії" учасників "Рок-Січі". Виявляється, що україномовні гурти з'являються не тільки на "щироукраїнському" заході країни, але й на традиційно російськомовних півдні та на сході.

Сподіваємося, що "Рок-Січ" стане щорічним фестом - організатори, до речі, в цьому не сумніваються. В них вже є чимало ідей по розвитку фестивалю. По-перше, він стане платним - це дасть змогу платити гонорари артистам і запрошувати (в перспективі) великих зірок. По-друге, планується вирішити питання розміщення гостей (в цьому році допомагали волонтери, які запрошували приїжджих з регіонів жити у себе) - шляхом розташувати на території фестиваля наметового містечка, щоб забезпечити бажаючих можливістю постійного проживання на острові на час музичного дійства. Можливо, наступного разу фестиваль буде проводитися вже декілька днів і, можливо, не тільки в Києві. Головне - "Рок-Січ" в будь-якому разі буде залишатися "опен-ейром". І пропонувати слухачам у першу чергу якісну музику з національною ознакою, яка поки що - на жаль - у нас неформат. Дяка Богу, Олег Скрипка взявся за справу.

Просмотров: 1494 | Добавил: essd | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:

Логин

Четверг
28.03.2024
12:27

[ Управление профилем ]

Партнеры

музыка mp3
зайцев нет

Календарь

«  Февраль 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728

Архив записей